В перші дні війни родина зробила спробу втекти від обстрілів, але ніхто не міг знати, як швико буде просуватись ворог…
Ми жили щасливим своїм життям разом із родиною в Косівщині. З першого дня війни вже біля хати були танки, і ми вирішили втікати до родичів в с. Жигайлівка, що під Тростянцем: там і попали в облогу на 2 тижні пекла.
Коли почали стріляти з трьох сторін, ми вже не мали змоги виїхати, і сиділи просто в підвалі – чекали, коли це скінчиться, та благали Бога, щоб зберіг дітей.
Вижили завдяки посадочній картоплі та концервації в підвалі рідних.
Після цього жахіття повернулися додому і більше нікуди не виїжджали. Отримували гуманітарну допомогу - продуктовий набір на родину, за що дуже вдячні небайдужим людям.
%20%E2%80%93%20%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D1%96%D1%8F%20%E2%80%93%20%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D1%96%D1%8F.png "До втрати близької людини не можна бути готовим")
.png "Російські військові обстріляли машину")
.png "Імена")
