У лютому 2015-го все почалося. Біля траси били, снаряд розірвався, потрапив у дах нашого будинку. І нам сказали, мовляв, виходьте з дому, шукайте, де хочете собі житло, а то, не дай Бог, завалиться будинок через аварійний стан. А куди йти?

Ми в будинку ховалися від обстрілів. Вийти до підвалу іншого будинку? Так поки ми дійдемо, нас розстріляють. Так і сиділи в коридорчику, коли були обстріли. Нас чоловік п’ять було сусідів.

Снаряд прилетів, воно як все загриміло – я думала, нам кінець. Почали читати молитви «Отче наш», «Живий у допомозі» – і слава Богу, нас пронесло.

Мені знайома запропонувала пожити в квартирі однокімнатній у її будинку. Адже у мене димохід розбитий і весь дим від печі йде всередину. Так що я тепер тут живу, подалі від стрілянини.