Росіяни зруйнували щасливе життя Марії Іванівни в Маріуполі та змусили шукати прихисток у Києві

О п’ятій ранку мені зателефонувала мама і повідомила жахливі новини: що почалась війна. Ми одразу не поїхали з Маріуполя, тому за три тижні побачили дуже багато жахіття: відсутність елементарних зручностей, води, тепла та комунікацій, мародерство, руйнування, смерть та неспроможність допомогти іншим людям.

Найстрашніше було повертатися додому після походу по воду до криниці, адже я бачила вщент зруйновані дванадцятиповерхові будинки після бомбардування з літака. Важко було розуміти, що за цими зруйнованими будівлями знаходиться мій дім з рідними людьми.

Останні десять днів, коли я була у місті, неможливо було вийти з дому - адже йшли бої у нашому районі. Вікон у нашому будинку не було, тому ми з сім'єю і нашими котами жили в коридорі.

Ми готували їсти разом з сусідами у під’їзді. Коли у нас закінчились дрова, то почали рубати рами з розбитих вікон. Води у нас вистачало, але дехто був змушений збирати сніг, щоб розтоплювати його.

Дякувати Богу, з нашою родиною все гаразд: наразі ми у відносній безпеці, а події у Маріуполі здаються дивним та страшним сном. Зараз я з чоловіком та його батьками живу у Києві. Коли ми виїжджали з Маріуполя, то бачили наших хлопців, які воюють за нас. Ми розуміли, що вони залишаються в цьому пеклі.           

Зараз у мене є робота, адже до війни й зараз працюю в б'юті-сфері.