Я сам із Зайцево - це біля Бахмуту. Виїхав у 2022 році в кінці вересня. Донька мене забрала - вони вже з дітьми були тут, в Новомосковську, а я все не погоджувався. Та потім, як уже стало неможливо, вони мене забрали. Нічим не займаюсь, мені вже 64 роки. Дома сиджу, та і все.

Було в мене все, і дім був батьківський, а тепер немає нічого, сама земля залишилась - рівне поле. Куди повертатися - не знаю.

Як був у Зайцеві, то з лютого місяця не було ні світла, нічого. Ну, там пічка своя, то топили, а коли переїхав до Бахмуту, то газу не було, далі почалися перебої з водою, зі світлом, та до останнього, поки не виїхали, все гірше та гірше було.

Я постійно про це думаю, і щось немає думки, що війна ось скоро повинна скінчитися. Все тільки гірше та гірше, навколо країни - то те,  то те. 

Мрію швидше додому повернутися, та щоб було де жити. Тільки такі в мене думки: ніде не хочеться залишатися, тільки додому.