Авіабомби, корабельна артилерія та міномети. Усі жахіття масштабних обстрілів Сергій відчув на собі, коли ховався у бомбосховищі заводу «Азовсталь».

У приміщеннях була вогкість, речі та продукти покривалися цвіллю, а поранені люди згнивали живцем. Єдине, про що він мріяв: вибратися із сім'єю із підземелля та поїхати на мирну українську територію. Але за два місяці обстрілу не було жодного дня тиші.

Тільки на початку травня вдалося евакуюватися. Довелося пройти так звану фільтрацію та нарешті Сергій з сімʼєю зміг добратися до Запоріжжя.