Я жила в Гуляйполі. Після початку війни постійно жила під обстрілами. З чоловіком ховалась у погребі у сирості. У місті не було світла, газу та води. Хліб привозили волонтери. 

Під час обстрілів було багато руйнувань на моїй вулиці. Серед сусідів є загиблі та поранені. Люди просто косили траву і падали замертво.

Через відсутність опалення я постійно перебувала у холоді. Тож захворіла на пневмонію, і мені довелося виїхати. Зараз я живу у Запоріжжі. Мені дуже важко, я постійно плачу. Вибухи чую і в евакуації, це просто жах. Коли закінчиться війна, я не знаю.