Пенсіонер із Харкова Віктор Токарєв розповідає про кілька місяців життя в обложеному місті: «Я живу в такому районі… Нас і бомбардували, і обстрілювали, і вікна у нас вилетіли».
Згадує, як 24 лютого прокинувся під звуки пострілів. Подумав, що це якісь вчення. Він не мав і думок, що може початися реальна війна.
Нині сімдесятирічний чоловік виживає у своїй квартирі. Він має інвалідність зору. У його будинку немає ні підвалу, ні бомбосховища, і під час обстрілу люди змушені або сидіти в квартирах, або виходити в коридор у під'їзді. Будинок знаходиться біля залізничного депо та постійно обстрілюється. Під час одного обстрілу загинув семирічний хлопчик.