24 лютого ми почули, що рашисти вдарили по аеропорту Краматорська. Потім подзвонили друзі, сказали про війну.

Люди страждали. Слов’янськ бомбили. 

З продуктами проблем не було. У мене свій магазин, тому я допомагав іншим людям. З питною водою, звісно, справи були гірші, ніж з їжею. Зараз газопостачання відновлюють, тепло подають. Життя потроху повертається у місто. Сюди приїжджають люди з Бахмута, які евакуювалися від бойових дій. 

За весь цей час мене найбільше шокувало, коли вночі поруч із будинком прилетіла ракета С-300. У мене тоді посипалися вікна. 

Взагалі у місті багато пошкоджень: і у приватному секторі, і у багатоквартирних будинках.