Ми з сім'єю опинилися в окупації. Виїхати з міста Херсона не було можливості та було страшно. Мешкаємо поруч з Антонівським мостом і були свідками повномасштабного вторгнення, а потім і звільнення міста. Під час окупації підтримували батьків-пенсіонерів та сусідів, які залишилися самі. Допомагали продуктами, зв'язком з близькими через інтернет та підключенням мобільних додатків для отримання української пенсії. Постійно проводили бесіди з дитиною і стимулювали.

Найбільше важким був страх, що окупанти можуть прийти додому, забрати на вулиці. Що можуть забрати дитину з сім'ї, якщо не піде до російської школи. Тому донька не виходила з приватного будинку, а тільки на двір, навчалася дистанційно. Усім сусідам сказали, що дитину вивезли до родичів.

Під час окупації великою проблемою було придбання їжі, більшість магазинів закрилися, термінали не працювали. Зняти готівку було проблемою. Аптеки не працювали. Мобільного зв'язку не було. Постійно жили в остраху за своє життя, але вірили і чекали на звільнення. Після звільнення ми з чоловіком вийшли на роботу, підтримуємо відродження нашого міста. Віримо в скорішу перемогу. Слава Україні!