О шостій ранку до мене подзвонив брат з Києва і повідомив, що місто потерпає від вибухів. Почались панічні атаки, страх, хвилювання за дітей, батьків, самотніх сусідів.

Шокували події в Бучі, Бахмуті та інших містах України. Через обстріли змушена була виїхати з доньками до більш безпечного регіону. Зворушило ставлення людей, які прихищали вимушених переселенців. Багато хто допомагав.

Наразі я працюю вчителем дистанційно. Про трагічні події нагадує м'яке ведмежа, яке ми подарували доньці на День народження у переддень війни. Вона його привезла з собою.