Село, де Катерина мешкала разом із сестрами, бабусею та татом, російські військові захопили одним з перших. Спочатку, згадує Катя, росіяни не чіпали український прапор, і він кілька місяців ще майорів над сільрадою. Але потім почалася тотальна русифікація. Дітей змушували вчитися в російських школах, дорослих — отримувати паспорти рф. Кілька разів у будинок Каті навідувалися з обшуками та допитом: чому дівчата не за партою? 

Спочатку Катя із сестрами вчилися онлайн в українській школі. Та це було надто небезпечно! Телефони окупанти перевіряли постійно. Через кілька місяців дітей з села почали депортувати у Росію та Крим. Під час таких рейдів бабуся ховала Катю та сестер де прийдеться: у підвалах, покинутих будівлях, навіть, у кукурудзяному полі! Одного дня важко захворів батько і родина вирішила, що не може більше чекати. 

Свою історію Катерина розповіла під час відпочинку на зміні «Блогер Кемп», яку організував Фонд Ріната Ахметова у співпраці з Офісом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.