Разом із старенькими батьками Людмила жила на Лівому березі в Маріуполі. Чоловік був військовим. Жінка працювала вчителькою у гімназії.  

"На нас летіло багато "градів". Перший загиблий у дворі – чоловік вийшов покурити. 

Коли в нашому будинку стало дуже небезпечно, ми перейшли до іншого підвалу. Вдома було страшно. Здавалося, що будинок відштовхував нас від себе. Трошки легше було у підвалі. Із телевізора нас заспокоювали, а нам ставало все страшніше. Прийшов до нас батько. І дуже тихо каже: "Там труп лежить, там труп лежить". 

5 березня ми поїхали до драмтеатру, начебто на евакуацію. І на Лівий вже не повернулися. І це рішення нас врятувало. Якщо б поїхали туди, на територію України вже б не виїхали", - розповідає жителька Маріуполя Лариса.