Мені 54 роки, я працюю. Проживаю сама. Вдова. Проживала в Костянтинівці. 

В перший день дуже страшно було. Вибухи, прильоти в житлові будинки. Дуже страшно.

Виходили ми з важкої побутової ситуації. Не було газу - ми перейшли на електрику, вода в колодязях була. Водогін відключали, а в колодязях була. Ну, як би, пережили. 

Я переїжджала до тітки тут же, в Костянтинівці. Психологічно всі ми змінилися: стали більш замкнуті.

Чим швидше війна закінчиться - тим краще для нас. Хочеться до пенсії доробити, щоб мир у нас був і спокій. Щоб Україна перемогла. Ми цього дуже чекаємо.