Пів року я прожила в Миколаєві під обстрілами. Майже щоночі перебувала у сховищі. Мої діти дуже боялися обстрілів. Коли ракета влучила в наш будинок і зруйнувала п'ять поверхів над нами, я вирішила виїжджати.

Зараз живемо в Чорноморську. Діти навчаються дистанційно, поки що бояться повертатися додому.

Для мене дуже дорого винаймати житло. Нещодавно скасували виплати переселенцям, тому стало важче.

Я ніколи не думала, що житиму під час війни. Коли бабусі з дідусями розповідали про Другу світову, мені було боляче чути їхні розповіді. Тепер про війну я розповідатиму онукам. Принаймні, я сподіваюся, що доживу.