Ракети прилітали у багатоповерхівки. Життя в Селидовому було на межі виживання. Снаряди влучали у підприємства, руйнувались школи. Я залишалась під обстрілами майже рік, потім вирішила виїжджати.

На війні служив чоловік моєї онуки. Першого квітня цього року він загинув. Йому було всього 28 років.

Мені дуже шкода всіх загиблих на війні. Сподіваюсь, що цей жах скоро скінчиться.