Тетяна Степуренко розповідає, як для неї почалася війна. Згадує, як колони російської техніки проїжджали повз її оселю. Як окупанти ходили селом та шукали чоловіків, які спроможні воювати. Розповідає, як жилося в підвалі без хліба. Як хвилювалася за батьків, з якими не було зв’язку. Про страшне пережите… Її історія з перших вуст.
"Раз на два дні дзвонили до батьків і казали, що ми живі"
Переглядів 133