Мене звати Юлія. Ранок війни розпочався з паніки. Ми збирали речі. Вибухи були все ближче та гучніше. Дуже страшно згадувати дорогу з Харкова у село. Багато машин. В перший день ми були вдома у Харкові. Дзвонили родичі, які були свідками раніше за нас. Живуть ближче до кордону. В трубку кричали: "Тікайте! Почалася війна"

Дуже злякалась наша дівчинка початку війни. Рідні були в окупації, донечка ходила до психолога.

Медикаменти допомогали знайти волонтери. Їжу давали сусіди в селі. Низький уклін добрим людям!