Після початку вторгнення Лисичанськ почали сильно обстрілювати. У місті не було води, світла та газу. Всі люди тяжко виживали. Також не було хліба. У місті працював лише один магазин.
Я евакуювалась з міста, а мій чоловік залишився з моїми хворими батьками. Росіяни його забирали на підвал та допитували. Побили його, але потім відпустили.
Зараз я живу в Дніпрі. Приємно, що тут допомагають люди та волонтери. Сподіваюсь, що зможу повернутись додому до батьків та чоловіка.