Я опинилась в окупації в перші дні війни. Росіяни поводили себе, як господарі. Забирали хлопців та знущались над ними. Морально бачити це було дуже важко. 

Обстріли тривали і вдень, і вночі. Було дуже страшно.

Медичної допомоги у селі не було. Багато пенсіонерів через це вмирало. Росіяни не пропускали медиків до людей. Після поранень багатьом потрібні були ліки, яких також не було. Сусіди вивозили поранених до лікарень у сусідні міста. 

Я виїхала з села зі знайомими. Зараз живу в Запоріжжі. Тут починаю життя наново. Я шукаю роботу, яку тяжко знайти. Також важко жити у чужій квартирі, їсти з чужої тарілки. Дуже хочу повернутись додому.