Пологи окупували в перші дні війни. Не було ліків, а у мене діабет. Не було інсуліну, через що на моїх ногах утворились рани. У селі не було продуктів. У мене були запаси в підвалі. До села приїжджали приватні підприємці та завозили товар, але все було дорого. У перші дні видавали гуманітарну допомогу, а потім допомогу не пропускали росіяни.

У Пологах не було води й світла. Селище було зруйноване. Окупанти стріляли по житлових районах. Мені було страшно, бо я не знала, коли прилетить. Мій стан погіршувався, тому я виїхала до доньки у Запоріжжя. Вона народила онучку - це для мене зараз найбільша радість. Зараз я залишаюсь у доньки. Чекаю миру та закінчення війни. Мій син з родиною залишається в Пологах. Сподіваюсь, після визволення я повернусь додому.