Коли почалася війна, я опинилась в окупації. Росіяни забирали мого чоловіка на допит, змушували на них працювати, але він відмовився та його відпустили. Другого разу чекали ми не стали та виїхали. З собою взяли найнеобхідніше та поїхали селами, які невідомі росіянам. Коли ми побачили українських солдат, я плакала від щастя. Відчула, що ми приїхали додому. 

Зараз ми живемо в Запоріжжі. Моя мама померла в окупації, я не змогла потрапити на її похорон. Це мені розриває душу.

Моя донька вступила на архітектора, аби у майбутньому відбудовувати країну. Сподіваюсь, перемога скоро настане та ми почнемо відновлювати міста та села.