Перший день війни був дуже гучний. До того у нас детонувало якесь приміщення зі зброєю - було страшно, і 3 березня з ночі до нас вже окупанти зайшли. Ми місяць в селі пожили. Рашисти почали пропонувати співпрацювати з ними, але ми не пішли на цю зраду. Зібрали речі і виїхали.

Найважче було пройти всі блокпости, бо на кожному росіяни повністю перегортали всі речі. Щось шукали. Ще на той час ми більш-менш проїхали, але це десь 25 блокпостів. 

На кожному пості нас зупиняли, оглядали, натякали, щоб ми поверталися. Мовляв, Росія тут назавжди, і там, куди ми їдемо, також скоро буде Росія.

За час війни у нас багато рідних померло від цього стресу. Важко, коли не можеш приїхати допомогти.

Чесно кажучи, якось всі дні стали однакові. Просто живемо - і все. Дякуємо всім благодійним фондам і людям за підтримку. Сподіваємося, що війна закінчиться найближчим часом, і тоді все буде добре.