У перший день війни я хвилювалась за дітей і онуків, які у той день перебували у Харкові. Від обстрілів вони ховались у метро. Я ледь дочекалася, щоб вони приїхали до мене у Лиман, аби ми були всі разом. 

Я ніколи не думала, що почнеться війна. Це страшне, що коїлось у Лимані. Обстріли були потужними. Будинок моєї доньки згорів, у сина також напівзруйнований. Міста вже немає на дев’яносто відсотків. Росіяни все розбомбили. 

Моя донька працює вчителькою. Її учениця-п'ятикласниця з батьками загинула під час обстрілів. Моя донька дуже плакала.

Зараз вся моя родина залишилась без усього. Я чекаю на мир, бо нам потрібне нормальне життя, аби все відновити. Чекаю на перемогу України.