З перших днів в Оріхові стріляли. Пів року я з сином прожила під обстрілами. Довелось багато чого витерпіти. Не було світла, води й газу. Були проблеми з продуктами. У моєму будинку залишалось вісім чоловік. Я не могла ховатись у підвалі, бо син лежачий. Мене шокувало, коли росіяни обстріляли школу. Там загинуло багато людей. Я бачила, як їх діставали з-під завалів.

У школі був центр незламності, там були люди, що залишились без житла. Росіяни – кровожери. 

Коли снаряди прилетіли біля моїх вікон, мене з сином вивезли військові. Зараз живемо в Запоріжжі. Мені потрібна допомога, рідних у мене немає. Думаю, війна триватиме ще декілька років. Я хочу повернутись додому та все відбудувати.