Я прожив в окупації три місяці без світла, газу та води. Тривали постійно обстріли. Після війни все в селі зачинилось. Підприємства зупинили свою роботу. Це було жахливо. Мені було страшно ходити по своїй вулиці. Будь-якої миті росіяни могли мене просто вбити. 

У мене не було доступу до інформації, я не міг зателефонувати рідним. Доводилось шукати ділянки на вулиці, щоб хоч якось з кимось зв’язатись. Телефон я заряджав від саморобних батарей. Виживав, як міг. 

Воду я ходив набирав. Їжу готував на багатті. Все це було дуже складно. Коли росіяни прийшли до мене і наставили автомат, стало ясно, що треба виїжджати. Окупанти відвели мене у підвал, стріляли над головою. 

Після того як мене відпустили, я взяв дітей і виїхав з села. На щастя, мене не затримали. Зараз я чекаю на перемогу ЗСУ. Планую повертатись додому та відбудовувати село.