У Маріуполі я жила під обстрілами без води, їжі, газу і зв'язку. Усі жахи переживала в будинку в куми. Мій чоловік захищав місто, у мене не було з ним зв'язку.

Біля нашого будинку стояв танк росіян, вони нам забороняли виходити на вулицю. Наприкінці березня я з мамою і дітьми вирішила виїжджати з міста. Евакуювалися спочатку до Володарська. Там ми переночували в школі, а на ранок я знайшла перевізника, щоб доїхати до Бердянська. Вже звідти виїхали до Запоріжжя.

Мій чоловік – захисник Азовсталі. Зараз перебуває в полоні. Я не знаю, що з ним. З дітьми та мамою я живу в Умані. Сподіваюся, що Маріуполь звільнять і ми повернемося додому.