Окупанти просто перестріли і вбили українця. Родина зазнала тяжкого горя. Зараз тим, хто залишився в окупованій Білоцерківці, також нелегко – до них не пускають гуманітарну допомогу, а жителів не випускають навіть у окупований Бердянськ

Я жила в Бердянську, народилася в Куйбишевському районі, село Білоцерківка. Маю двох доньок.

Коли ми дізнались, що почалась війна, виїхали з Бердянська в Білоцерківку до моєї племінниці. Другого березня у село зайшла колона військової техніки з росії.

Окупанти оточили село, стояли в городах у людей, стріляли «Градами». Вони побили всі магазини, а тоді пішли по хатах, і третього березня вбили чоловіка моєї племінниці.

Просто на дорозі перестріли і вбили. Ми декілька днів не могли його поховати. Староста села і місцеві хлопці допомогли нам з похованням, ми їм вдячні дуже. Без батька лишились двоє дітей: старшому 20 років меншій - 13.

18 березня ми повернулися в Бердянськ, а далі виїхали у Запоріжжя. Племінниця з дітьми також виїхала під Київ. У неї зараз проблеми зі здоров’ям, вона лікується.

В селі залишились мої сестра і брат. Їх в Бердянськ не випускають, гуманітарну допомогу до них не впускають. Людям тяжко жити зараз. Скоріше б наші перемогли і настав мир.