Я почула вибухи з боку Херсона. Розбудила чоловіка та сказала, що щось коїться. Так я зустріла війну. Потім почали летіли російські вертольоти. Вони прийшли до нас на другий день війни. Два місяці не випускали нас з села. Не дозволяли висловлювати свою точку зору. Росіяни не люблять правду. 

Після деокупації села я також нікуди не виїхала. Допомагала нашим хлопцям. Зараз живу в «сірій зоні». У селі постійно тривають обстріли, бо через нас все літає. 

Я сподіваюсь, війна скоро закінчиться. Вірю в перемогу ЗСУ.