Євген Вікторович з сім’єю був змушений евакуюватись з окупованого Мелітополя, адже залишатись у місті було небезпечно для їхнього життя

О п’ятій ранку ми почули вибухи на місцевому аеродромі. На жаль, ми не змогли 24 лютого одразу покинути Мелітополь. Залізничну колію було пошкоджено вибухом, а евакуації людей не було. Через декілька годин ворожі танки були вже у місті.    

Ми прожили в окупації три місяці. Найважче було з їжею, тому нам доводилось економити.

Нас шокувало те, що так багато колаборантів було серед чиновників та працівників поліції. Вони здавали росіянам українських патріотів, яких потім ловили й катували.

З евакуацією нам допомогла молода родина, яка безкоштовно надала нам своє авто для виїзду. 

На жаль, війна розділила нашу родину, адже багато рідні залишилось в окупації. З ними немає зв'язку.

Наразі ми проживаємо у квартирі, де немає нормальних умов для життя та відсутній ремонт.

Нам потрібна допомога для облаштування житла та побуту, для підключення газу, купівлі меблів, зимового одягу та взуття.

Роботи у мене немає, як і здоров'я. Зараз дружина шукає роботу, але вона змушена доглядати за мною та нашою дитиною, якій потрібно купити смартфон для дистанційного навчання у школі.