Мені 61 рік. Я живу в Тростянці Сумської області. З міста не виїжджав, і старша донька з зятем теж. А менша дочка виїхала. Вона цілий день чекала, поки російські військові перевірять автомобіль і пропустять. Потім 12 годин їхала до Полтави. Зараз живе в Чернівцях. 

Коли місто було в окупації російські військові проводили обшуки. У моєму будинку вибили двері й перевернули все догори дном.

Сусіда пограбували: все винесли з хати, навіть одяг, а також вкрали автомобіль. Багатьох людей катували і навіть вбивали.

Дуже важко було дістати ліки. Ми з дружиною випікали хліб і роздавали його людям. Після обстрілів зникло світло. Був пошкоджений газопровід, але його відремонтували, тому місто було з газом. 

Я пенсіонер. Зараз працюю у громадській організації: збираю вітаміни й продукти для ЗСУ і передаю волонтерам, які везуть їх військовим. 

Я не знаю, коли закінчиться війна, але впевнений, що нашою перемогою.