Ми з сином жили в місті Пологи, яке третього березня потрапило в окупацію. Сьомого березня російські військові сильо обстріляли місто, особливо той район, у якому ми мешкали. Було дуже страшно. Ми ховалися в погребі, спали вдягнені, бо обстріл міг розпочатися в будь-яку хвилину. Зруйновано багато будинків. Деякі квартали міста розбиті вщент. 

Ми евакуювалися в село Розумівка Запорізької області. Чуємо обстріли в Запоріжжі, але до села снаряди не долітають. 

З нами їхав сусідський хлопець. Йому 26 років. На останньому блокпості російські військові взяли його в полон. А на наш автомобіль наставили автомати й наказали нам їхати далі. Ми й дотепер не знаємо, де він і що з ним. 

Шокували обстріли і те, як окупанти наставляли на нас автомати. Ми відчули такий страх, що його не передати словами. 

Хочеться, щоб швидше закінчилась війна. Я дуже сподіваюся на те, що перемога буде за нами. Душа болить за домом. Хочу, щоб все було добре і щоб Україна стала найкращою державою в світі.