Ми двічі переселені. У нас троє дітей. Третя народилась вже після першого переміщення з Донецької області до Харкова. Місто, в якому ми взагалі нікого не знали. Розпочали все спочатку. А 24.02.2022 знову все обнулили. Виїжджали під обстрілами, через поля. І вже їхали якнайдалі від пострілів.
Наймолодша, першокласниця, адаптувалась важко. Вже пройшов рік, але вона досі плаче через нову школу. Важко комунікує з бабусями, з якими їй вперше за все життя довелось жити під одним дахом. Довелось відвідувати психолога. Саме розуміння що розпочалась справжня війна, і що нам знов доведеться це пережити, було найважчим. І що ніде немає безпеки.