Галабурда Анна, учениця 10 класу Грем'яцького ліцею Рівненської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Чабан Ірина Миколаївна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

«Дякую, Боже, що я українка». І це не просто фраза, це – моя суть, моє минуле, теперішнє й майбутнє. Це – моя ідентичність. Я завжди пишалася тим, що є гордою дочкою козаків. Ця приналежність до героїчної слави є для мене джерелом сили духу і глибокої гордості за свою націю.

І це стосується не лише мого походження, а й готовності бути частиною української історії й тепер.

Українська історія багата на подвиги та боротьбу за свою незалежність. Київська Русь, Козаччина, УНР – все це і не тільки свідчить про важливість  нашої національної самосвідомості та бажання бути вільними й демократичними споконвіків. Ми маємо історичних постатей, які творили демократичне суспільство на теренах європейських держав, на Сході й Американському континенті.

Ми мали й маємо людей, які на світовому рівні продовжують показувати, що Україна – це країна краси, розуму, потенціалу, морально-духовних цінностей.

А наша пісня… Чи є щось у світ настільки зворушливе, що може торкнутися найтонших струн людської душі? «Щедрик» М. Скорика чи не найяскравіший приклад цього. Як це дивовижно й щемливо водночас, коли ввесь світ співає одну й ту ж мелодію святкового зимового вечора.

А наша мова… Її багатство чарує наш розум: пригорну матусю, підставлю обличчя весняному леготу, подякую добродію, пригорнусь лебідкою до милого…

Це все моє теперішнє, яке збережене мукою моїх предків, незламністю їхнього духу, силою волі та єдністю.

Кріпаччина, Крути, жахливий Геноцид українського народу 1932-1933 рр… Поряд із світлою сторінкою історії завжди одна, а то й більше темних.

Революція на граніті й боротьба за незалежність… Або ж Революція Гідності 2014 року, коли молодь виходила на вулиці і до останнього відстоювала свої права. Зараз Україна знову, на жаль, страждає від страшного чергового геноциду нашої нації. Щоденно гинуть наші захисники та прості люди.

Але наша держава та нація продовжують день за днем виборювати нашу свободу, і вірити, що скоро цей жах закінчиться, й настане довгоочікувана перемога.

І бути українкою чи українцем – це не лише питання ідентичності, але й обов’язок кожного пам’ятати свою історію, творити майбутнє зараз, допомагаючи своїй країні та її захисникам. Щаслива, бо щодня творю своє майбутнє разом з друзями.

Не втома, а радість переповнюють душу, коли вдається наколядувати чи виручити кошти на благодійному ярмарку на потреби військових, власними руками спекти солодощі чи зв’язати теплі шкарпетки нашим захисниками, передати теплі речі внутрішньо переміщеним українцям.

Бо разом ми сила! Ми – суперсила! Бути українкою чи українцем – це суперсила, яка надає наполегливість для досягнення перемоги, що зараз так необхідна для нашої нації.