Два десятки українських міст, де діють центри з підтримки переселенців «ЯМаріуполь», проводять зустрічі з обговорення майбутнього міста після деокупації. На них запрошують тих, хто був вимушений залишити «місто Марії» через війну. Діалогові зустрічі відбуваються у форматі «за кухонним столом» і називаються «Я – Маріуполь: маю намір відродитись». Такі заходи провели вже в Києві та Запоріжжі. Радіо Свобода завітало на ще одну таку зустріч у Дніпрі, де нині мешкає найбільше внутрішніх переселенців в Україні.
Що пропонують учасники, де на це візьмуть гроші та чи врахують думку маріупольців під час підготовки проєктів з відродження міста?
Зустріч маріупольців відбувалася в невимушеній, домашній атмосфері. Говорили, серед іншого, про те, що може вплинути на рішення переселенців повернутися додому.
Тетяна Клименчук
Тетяна Клименчук – медсестра з Маріуполя. Вдома вона працювала в міжнародній гуманітарній місії «Лікарі без кордонів». В окупованому місті вона два тижні з чоловіком та 16-річною донькою просиділи в підвалі. Уже більш як рік вони покинули Маріуполь. В оновленому місті, каже, головним завданням буде безпека, а також житло, робота та медичне забезпечення.
«Щоб повернутися, треба знати, де ти будеш жити», – Тетяна Клименчук.
«Нам дуже хочеться повернутися додому, але ми маємо розуміти, що там безпечно, що ми можемо безпечно пересуватися містом, водити дітей до шкіл і дитсадків, спокійно приходити на роботу й розуміти, що отримаємо і зарплату, і соцпакет. Важливо – житло. Щоб повернутися, треба знати, де ти будеш жити. Має бути все найнеобхідніше – плитка, сантехніка, газ, вода, світло, зв’язок, інтернет. Наша квартира ціла, на Черемушках, але у ній вирізали двері й все, що можна, винесли. Розмародерили… Дуже важливе ще медичне забезпечення. У Маріуполі залишився мій знайомий лікар, то каже: фактично медицини немає, немає ліків. Люди спиваються, безнадія… » – говорить Тетяна.
Говорили, серед іншого, про те, що може вплинути на рішення переселенців повернутися додому
Що ж до термінів відродження рідного міста, вона сумнівається, що це буде швидко.
«Всім би хотілося повернутися з гарантіями – житло, робота, безпека, медицина. Думаю, зразу після окупації це неможливо. Думаю, це буде більш як рік… Якщо вийде привабити іноземних інвесторів, може, й швидше. Банально і просто – все залежатиме від грошей», – каже жінка.
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.