Щоденник війни: «Стрілянина не припиняється, у магазинах бракує хліба»

27.07.2014

Я, як завжди, прибирала – підмітала дорогу нашого центру міста. Я ще двірник (я дуже хочу перейти на іншу роботу). Були обстріли по місту Дебальцеве, і цей жах ми чули, здавалося, так близько, майже поруч.

"Людям дали можливість виїжджати, і цього дня багато біженців приїхало до нашого міста: хто на машинах, хто мотоциклом. Багато людей йшло пішки, хто не мав транспорту. Собаки бігли за господарями. Це було моторошно. Люди кидали все нажите непосильною працею на місцях, бо життя дорожче".

Оскільки я була на дорозі в оранжевому жилеті, у мене запитували, де орендувати квартиру, де готель, гуртожиток. Навіть декого з пораненнями несли до лікарні. Дивилася я на це видовище… Моторошно. Люди в страху перед смертю.

31.07.2014

Все місто забите людьми, переповнене. Стрілянина не припиняється, у магазинах бракує хліба, продукти швидко закінчуються. Сестра чоловіка з дітьми й чоловіком поїхали в Росію. Страшно!

Люди деякі почали виїжджати. Що нас чекає? Місто сповнене чуток, що прийдуть і до нас. Я не хочу вірити.

Минуло три тижні, бомбити не припиняють. Шкода людей. Люди з Дебальцевого і наші потихеньку виїжджають.

У нас повісили прапор «ДНР». Я молю, щоб ми були Україною, не хочу поділу. Боже, допоможи!

Наш мер переховувався від ватажків «ДНР». Він був проти встановлення їхнього прапора на мерії міста. Мене це тішить, що є люди, які за Україну, за Батьківщину.

25.01.2015

Сьогодні був перший приліт [снаряда], лягло на футбольному полі 8-ї школи. У будинку, в кого були дерев'яні вікна, вилетіли шибки. Було ще кілька місць по місту: біля ринку в будинку, дві квартири зруйновані. Люди дивом не постраждали. Ми молимося – і Бог береже народ.

27.01.2015

Ми сьогодні підмітали паркову зону «Поляна Казок» – і тут з боку Горлівки почався обстріл. Ми були на роботі з колегами, над головою почало свистіти.

"Сьогодні вбило осколками добру жінку. Вона йшла з роботи з лікарні з колегами. Всі впали, а її зачепило осколками й убило відразу".

Мені страшно. Я не хочу, щоб мої діти бачили й чули це. Максим почав боятися.

У мене відпустка в лютому. Я вирішила взяти ще до відпустки 10 днів на дітей і їхати, не знаю куди, але якнайдалі, і хай допоможе нам Бог.

28.01.2015

Вже вечір. Сьогодні нас вивезли в санаторій, дітей та матерів усіх, хто працює на Вуглегірській ТЕС, а решта дітей залишилися. У ТЕС обіцяють 3-4 дні вивозити – визначати в інші пансіонати.

Все так швидко сталося. Я не знала, куди їхати, а Бог нас у першу ходку вивезення визначив, слава Богу за все.

Вдома залишився чоловік і дві наші мами. Я молюся, щоб Бог зберіг людей і дітей цього міста.

30.01.2015

Нас перевезли в санаторій «Ялинка» від Зміївської ТЕС (Центренерго), чотириразове харчування. Прийняли добре. Багато наших приїхало. Все добре, тільки по місту обстріли. Душа болить.

1.02.2015

Чотири дні вивозили мам із дітьми з міста в санаторій «Ялинка», повмикали в усіх корпусах опалення для прийняття з нашого міста біженців – корпуси холодні. Першу доба ми з дітьми спали в куртках, у шапках і рукавицях. Три дні було холодно, багато дітей почало хворіти. А вдома обстріли.

10.02.2015

"Вдома повилітали вікна, немає газу, йде ремонт газопроводу під обстрілом. Тут оформили дітей у школу, возитимуть автобусом. Розподілили дітей у різні школи по селах і селищах".

18.02.2015

Був найбільший обстріл, багато руйнувань. Зараз уже по місту не б'ють, а за містом. Слава Богу, всі живі, це просто диво. Бог почув молитви й помилував людей, зберіг їхні життя.

8.03.2015

Сьогодні для жінок Центренерго зробили свято – для нас накривали святкові столи. Було приємно, гарний захід, добрі люди. Для дітей – ввечері дискотеки.

10.03.2015

Їду додому виходити на роботу. Свекруха приїде – залишиться з моїми дітьми, а нас автобусом будуть декого вивозити додому. Як там удома?

17.03.15

Я вийшла на роботу. Максим захворів із температурою в «Ялинці». Його однокласник Марат теж. Батьки Марата забирають машиною додому, я попросила забрати й Максима. Слава Богу, сьогодні приїде, будемо лікувати.

Місто після стрілянини – сама розруха, всюди гілки, дерева посічені, кут магазину в центрі розбитий. Цегла валялася. Я її прибрала і замела центр.

"Життя триває. Поступово місто прибирають. І люди почали повертатися. Школи почали наші працювати. Забили плівкою вікна, батареї порвало від морозу, змінюють. Батьки приносять, хто має старі батареї".

Лютий 2016

Нам запропонували від Штабу Ріната Ахметова поїхати на обстеження до Києва. Вони домовилися з лікарем. Слава Богу за те, що є люди, не байдужі до проблем інших.

Ми завжди обстежувалися в Донецьку. Там же оперували Максима та Єгора із захворюванням і вродженою патологією. Ми два роки не обстежувалися. Добре, що є така можливість поїхати.

Обстежили Максима, треба робити операцію на правій нирці, а ліву треба видаляти. Зібрався консиліум лікарів. Від Штабу Ріната Ахметова прийде операційний пакет.

Квітень 2016

Все добре. Максиму зробили операцію. Дякую всім! Лікар сказав, що незабаром додому. Все буде добре.

Червень 2016

Ми були в Києві, зняли стент. Я вдячна, що штаб Ріната Ахметова дуже допоміг. Нехай його справи благословить Господь.

Вересень 2016

По місту не стріляють, але часом чути [постріли]. Багато будинків розбито, загиблих немає, але є руйнування, і, здається, війна не закінчиться.

Вчора привозили гуманітарну допомогу, продуктову, від Ріната Ахметова. Я вдячна буду цій людині завжди за допомогу. Нехай благословить його Господь. У Максима все добре, наступного року поїдемо на обстеження, треба збирати гроші. Господь усе догляне.