З перших днів війни у Слов’янську були ворожі атаки ракет. Постійні вибухи дуже вплинули на мою психіку. Щомиті здавалось, що снаряд прилетить у мій будинок. Під обстрілами мені доводилось ходити за водою, адже у місті відключили воду та газ.

Зараз вже працюють аптеки та магазини, що значно полегшує життя. Виїхати я не можу, бо немає грошей орендувати житло, покинути власне господарство я не можу. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться і настане мир, аби діти та онуки жили спокійно.