У мене велика дружна родина. Вона складається з мене, мами та двох моїх молодших братів. До війни ми з моїми рідними любили ходити до лісу. Там ми грали в різні ігри, влаштовували пікніки. Також ходили на озеро чи до літнього табору. В літньому таборі були різні гойдалки, на яких дозволялося ввечері кататися.

Це був добрий, мирний, веселий час. А потім раптом все змінилося – прийшла війна.

Не можна було гуляти по лісу, багато друзів поїхало в інші міста. Був навіть час, коли в магазині не було продуктів, на роботі батькам не платили гроші. Були страшні обстріли!

Однієї такої ночі, коли всі люди спали, пролунав сильний вибух. Тоді до моїх сусідів прилетів снаряд. Він наполовину зруйнував будинок, а в моєму будинку не стало вікон і світла.

Тоді на деякий час мені з родиною довелося виїхати з мого селища. Мені було дуже страшно залишатися вдома. Дуже сильно перелякалися мої молодші брати. Хоч вони були й малі, але розуміли, що коїться.

Ми виїхали далеко від війни, але я все одно хотіла додому. Мені не вистачало моєї рідної школи, моїх друзів та мого будинку. Також я дуже хвилювалася за своїх рідних, які залишилися вдома.

Тато спочатку вихав з нами, але потім повернувся додому, тому  що йому потрібно було на роботу.

Я дуже хвилювалася за нього, адже в нього було хворе серце.

Мій молодший брат погано спав  вночі, бо дуже злякався під час обстрілу. Через деякий час ми повернулися додому. Тато там вже все полагодив.

Але мир тривав недовго. Через деякий час був обстріл вулиці, де мешкала моя найкраща подруга. Я дуже за неї хвилювалася. Потім вона виїхала з батьками назавжди. Я дуже за нею сумую.

Гуманітарний Штаб Ріната Ахметова став допомагати моїй родині після смерті батька. Через постійні хвилювання хворе серце батька не витримало й зупинилося. Штаб дуже допомагає продуктами першої необхідності. Я хочу сказати: за це велика подяка!