Я - мати-одиначка, виховую 2 хлопчиків - 9 та 11 років. Перед початком війни захворіла на ковід, який ускладнився запаленням легень. Вийшла на роботу 22.02.2022. Відповідно, оформити лікарняний не встигли, заробітної плати за лютий не було, а далі трудовий договір призупинили. Грошей було обмаль, зате був кредит на газову плиту. Надалі виживали, як могли. Наш будинок згуртувався. Всі, хто залишився, допомагали один одному: займали черги, купували за списком, обмінювалися інформацією.

Шокували слова дітей, що вони бояться померти... Зіткнулись з нестачею медикаментів: я, вистоюючи багаточасові черги за продуктами, захворіла на цистит, у молодшого сина раптово з’явилася алергія (не знаю на що, можливо нервове).

Ліків не було, придбати змогла лише через кілька днів. Добре, що проти алергії сусіди поділилися. Було складно з питною водою: автомати не працювали, ходила до джерела півтори години в одну сторону.

У перші місяці війни ми опікувалися тваринами, яких кидали господарі…