Мені 75 років. Я жила в селі Мирне Запорізької області. Маю трьох синів. Один із них також мешкав у Мирному, займався фермерством. Він виїхав першим. Дуже переймався через те, що я не захотіла виїжджати. Згодом на моєму обійсті вибухнув снаряд. Постраждала літня кухня. У будинку вилетіли вікна і від даху майже нічого не залишилося. Я злякалася. Після цього племінник вивіз мене в Запоріжжя. 

Мирне уже п’ять місяців знаходиться в окупації. Техніка сина розбита, поля погоріли. Росіяни пограбували мій будинок. 

Один чоловік з нашого села їхав зі своєю сім’єю в інше село. Їх роздавила російська колона. Лише недавно похоронили. І в селі лежали тіла. Окупанти не давали можливості похоронити. Багатьох закопали в садках. 

Хочеться додому. Та, мабуть, село вже не відновлять. Хочу, щоб швидше закінчилася війна.