Білоножко Катерина, учениця 9 класу Харківського ліцею №62 Харківської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Юрченко Олена Михайлівна

Чому бути українкою - це моя суперсила?

На мою думку, бути українкою - це моя суперсила, бо зараз українці всьому світу доводять, що ми сильна нація, яка буде захищати свої землі, свій народ до останнього. Людство зараз спостерігає за нашою боротьбою проти країни-терориста та бачить нашу незламність і нескореність, нашу мужність і стійкість. Ми - є символом супротиву злу для всіх націй і народів інших країн, ми надихаємо бути свідомими й нездоланними інших.

Українці зараз спонукають людей бути рішучими, нескореними та об'єднаними. Розуміючи, як ми змінюємо світ своєю боротьбою, складно не пишатися своєю нацією і своїм народом.

Багато відомих людей підтримує нас, бо вони бачать, що ми стоятимемо до кінця, щоб зберегти свою домівку, а також захистити мирне життя інших країн, тому що зараз, фактично, ми є бар'єром, щитом для Європи. Нам допомагають, бо розуміють, якби не наша нескореність та нездоланність  - то, скоріше за все, мирному життю можна було б покласти кінець.

Захисники й захисниці віддають зараз свої життя, щоб жодна людина, особливо, дитина, не знала такого горя й жаху, як війна.

Вони віддають себе без останку, щоб українці та весь світ побачили, що ніщо не здатне зупинити тебе, якщо ти б’єшся за найголовніше в житті: за волю, незалежність і  майбутнє своєї родини, народу, нації.

На мій погляд, незламність духу та сила української нації полягає в тому, що ми боремося за майбутнє батьківщини, за майбутнє країни, в якій житимуть наші діти й рідні.

Ми об'єднуємося задля допомоги одне одному, іноді ми не хвилюємось за своє власне життя, а переживаємо за майбутнє наших близьких. Український народ не можна уявити залежним від когось, його не можна уявити без прагнення до волі. Наша незламність полягає в тому, що ми розуміємо,  якщо зараз не вбережемо свої права, цінності та свободи - то за це воюватимуть наші діти.

Тоді вже вони проливатимуть свою кров за незалежність, яку ми можемо здобути зараз. Наші сили помножує пам’ять про наших славетних предків, що також самовіддано боролися, віддавали свої життя, аби ми нарешті мали змогу бути вільними.

Усі ці фактори змушують нас продовжувати боротися за свої права, незалежність, мрії, мирне й спокійне майбутнє. Отже, наша сила в тому, що ми цінуємо життя наших друзів, близьких, рідних, цінуємо їх більше за самих себе, і будемо завжди прагнути відстояти свою свободу, омріяну століттями.

На жаль, за майже два роки повномасштабного вторгнення не всі українці усвідомили, що треба відмовлятися від усього російського, жодним чином не запобігати перед тими, хто скоїв жахливі злочини на нашій землі.

Досі не всі ми розуміємо важливість української мови й історії, важливість освіченості й доброти. Це дуже сумно, адже споживання російської продукції є прямим спонсоруванням тероризму. Не забуваймо, що наша солов’їна й калинова мова зберігає код української нації, який повсякчас намагалися знищити шляхом зросійщення й прямих утисків московіти.

Зараз одночасно з бойовими діями загарбник веде потужну інформаційно-психологічну війну, спрямовану на дезорієнтацію людей, викривлення істини. Тому дуже важливою зброєю проти нападника стає освіченість, здатність критично оцінювати вхідну інформацію.

Тільки так ми зможемо відрізнити ІПСО від правдивої новини, уникнути будь-якої маніпуляції, захистити свою емоції від впливу ворога.

Тому, заради Перемоги, я навчаюся української мови і вживаю її в повсякденному житті, вивчаю нашу, часом трагічну й тяжку, історію, здобуваю освіту, аби врахувати всі помилки минулого і більше їх не допускати, шанувати надалі внесок захисників і захисниць у наше майбутнє і незалежність.

Я поширюю важливі новини в соцмережах, зокрема збори для армії, підтримую  своєрідні й оригінальні проєкти українців в підтримку ЗСУ, щоб розвивався український інфопростір. Роблю все, що мені під силу, аби наблизити Перемогу.