Ми залишили свій дім, свій рідний Маріуполь, де прожили все життя. Деякі наші родичі і друзі ще залишилися там, інші евакуювались у різні міста, тепер ми спілкуємося дуже рідко. Більш за все хочемо повернутися додому - в наш український Маріуполь! Але наш будинок, ймовірніше за все, знесуть найближчим часом, тому повертатися вже нікуди...

Ми виїхали далеко від дому, до Хмельницького. Тут зараз спокійно, але наші діти, дев’яти й одинадцяти років, лякаються голосних звуків, бо довгий час були під обстрілами й окупацією.

Скоріш за все, наш зруйнований будинок знесуть, і повертатися буде нікуди