У перший день війни я прокинулась від вибухів. З вікна побачила, як виїжджають люди. Харків бомбили щодня, у місті було багато прильотів. Після прильоту біля мого будинку я з родиною виїхала з міста. Куди евакуюватись, ми не знали. За десять годин дістались Полтави, так тут і залишились. Іноді я навідуюсь до Харкова, доглядаю за будинком.

Війна об’єднала мою родину. Багато моїх близьких людей пережити окупацію, тож їм як ніколи потрібна моя підтримка. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться та українці не страждатимуть.