Коли ми виїхали з Харкова, дізналися про ваш фонд, який допомагає у важких життєвих ситуаціях.     

Привіт, святий Миколай! Я Єгор, мені 10 років. До війни мешкав у Харкові, зараз ми виїхали до Миргорода. Зі мною мама, старша сестра, яку я дуже люблю, бабуся та дідусь. Дідусь у нас інвалід після інсульту, погано ходить та не говорить. Я б хотів його вилікувати, але це неможливо. Мій тато залишився у Харкові з бабусею та дідусем (їх житло на Північній Салтівці пошкоджено війною, жити там не можна).   

Я виїхав з Харкова на початку квітня. Чув та бачив обстріли, спав на полу у коридорі, ховався у кладовці під час повітряних тривог. Один снаряд влучив у будинок напроти мого, зніс дев'ятий поверх. Це будинок моїх двоюрідних брата та сестри. Старенька бабуся не витримала та померла. Їй було 83 роки.

Я мрію повернутися у рідний Харків. Це обов'язково станеться, бо ти допомагаєш та захищаєш наших воїнів. Зараз я буду радий цукеркам! А ще мені б хотілося телескоп або мікроскоп. Та якісь солодощі для моєї сестри. Хоч вона і доросла, їй 19, вона дуже мені допомагає, навчає танцям.