Я весь час жила в селищі Болотене, але під час лісових пожеж в 2020 році мій будинок згорів. Мені дали компенсацію, і перед Новим роком я купила житло в селі Валуйське.
До війни була велика сім'я. У нас з чоловіком троє дітей, два сини і дочка. У 2017 році син помер, в 2020 році помер чоловік і в тому ж році згорів мій будинок. Така у мене історія. Я це перенесла, мені допомагають діти.
До війни ми жили в такому місці, що можна було тільки радіти. Навколо ліс, гриби, ми тримали господарство.
Коли почалися військові дії я навіть не думала, що все буде тривати так довго і страшно. До нас перестав ходити автобус, щороку були пожежі.
Особливо моторошно було вечорами. Снаряди летіли, як палаючі сигарети. Ми постійно чули вибухи. Сиділи без світла, без зарплат, спали в одязі, але якось витримали.
Я хотіла б забути всі вибухи, починаючи з 2015 року. Але це неможливо, ми досі чуємо вибухи і стає дуже страшно. А скільки людей покалічено... Не дай Бог, щоб все повернулося!
Ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова і Червоного Хреста, дай Бог їм здоров'я. З Києва приїжджав капелан і допомагав нам.
Мрію, щоб все це закінчилося, щоб люди жили мирно, щоб рідні мали можливість бачитися один з одним, щоб діти і онуки жили добре і не чули пострілів.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
