Мені 63 роки. Ми з чоловіком жили в селі Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області. 

24 лютого до нас прийшов мій брат і сказав, що почалася війна. Ми були шоковані. Не очікували такого у наш час. А ще шокує, що росіяни вбивають мирних жителів, руйнують міста й села. 

Нам не хотілося кидати господарство й виїжджати, але довелося.

Снаряди прилітали прямо на наш город і у двір. Ми сиділи в підвалі і їли там. 

У квітні сусід забрав нас із собою в Запоріжжя. Потім ми переїхали в місто Вільнянськ Запорізької області, бо тут дешевше житло. Оформили статус внутрішньо переміщених осіб. Отримуємо гуманітарну допомогу. 

Мріємо, щоб швидше закінчилася війна. Дуже хочемо додому.