Бевза Марія

3 курс, ДНЗ "Центр професійно-технічної освіти №1 м. Вінниці

Вчителька, що надихнула на написання – Чопова Світлана Анатоліївна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Я українка і цим пишаюсь,

Щаслива, що живу на цій землі.

Україна, яка розташована у самісінькому центрі Європи, яка зачаровує кожного своєю неповторною природою, замиловує співучою мовою і мелодійними щемливими піснями - моя Батьківщина. Я - українка і не цураюся цього, а пишаюся цим. Бо українці сміливі, вільні, незалежні люди, непереможні у всіх випробуваннях.

Моя країна зараз на війні боронить свою землю, волю, мову, культуру. Підступні вороги, обстрілюючи українські міста і села, намагаються зламати мій народ. Кожної хвилини українці доводять, що можуть здолати будь-які труднощі, підтримуючи один-одного. Разом переживемо найскладніші випробування та покажемо всьому світу, що націю сильним духом - зламати не вдасться.

Ми - сильна нація. Віра, Духовність, Свобода і Справедливість - ось складові нездоланного українського духу.

Наш народ демонструє всьому світу свою силу та незламне прагнення Перемоги. Сьогодні українці є символом непереможності та незламності, символом того, що люди в будь-якій країні можуть стати найкращими людьми на Землі в будь-який момент.

Мужність, незламність та героїзм моїх співвітчизників під час виконання бойових завдань є прикладом самовідданого служіння Батьківщині, українському народу.

Кожен з нас наближає нашу спільну перемогу - готує обіди, шукає амуніцію, допомагає тим, хто постраждав від війни. Незважаючи на усі жахіття війни, свій внесок у майбутнє держави робимо ми, здобувачі освіти ДНЗ «ЦПТО № 1 міста Вінниці». На уроках виробничого навчання я разом з одногрупниками печу пиріжки і ліплю вареники з різними начинками.

Щотижня наші вироби волонтери відвозять на фронт, для наших дорогих захисників. Ми постійно допомагаємо пораненим, які лікуються в медичних закладах міста Вінниці.

Люди, які ціною свого життя і здоров'я у запеклій битві з ворогом боролися за добре життя для нас, безумовно, потребують найвищої поваги. Схиляю голову перед воїнами, які віддали найдорожче - своє життя - за Україну!

Нещодавно, я і мої друзі, збирали монети, щоб взяти участь в акції «Смілива гривна». Нами була зібрана значна сума коштів для наших захисників.

Багато хто із нас стомився і виснажився від жахливих новин.

Минулого тижня наша одногрупниця і староста Наташа Борцюх втратила на війні брата. Сиротами залишилися два синочки. Брат сам виховував дітей.

Війна зовсім близько підступила в наші серця і лунає вибухами та сиренами.

Ми намагаємося жити - ходимо на уроки, п'ємо каву, бачимося з друзями… Але нам потрібно боротися і наближати Перемогу, наближати мир. Допомогти може кожен, бо кожен зараз важливий і необхідний Україні!

З вірою в Перемогу, Марія Бевза.