Михайло Олександрович з дружиною живе в Петрівці і вже кілька років не може зустрітися з дітьми та онуками. На початку бойових дій на Донбасі подружжя ховалося від обстрілів у підвалі, але з часом звикли до громихання і практично перестали звертати увагу.

Ми живемо удвох з дружиною. До війни у нас було спокійне життя, як у всіх людей. А зараз неспокійне. Переломний момент стався, коли в Києві почалися хвилювання.

Коли почали стріляти, ми лякалися. Спочатку ховалися в підвалах, а потім звикли. Людина звикає до всього.

Наш будинок, слава Богу, не постраждав, все нормально, тільки тріщини пішли, тому що від стрільби тряска була. Прямих руйнувань не було.

Мріємо зараз тільки про мир, щоб побачити дітей і онуків, з якими вже два роки не зустрічалися.