«Спочатку маленькі діти з цікавістю розглядали військову техніку»

Я проживала в селищі Південне, приблизно в кілометрі від лінії розмежування. Зараз живу в селищі Північний, від лінії вогню десь три з половиною кілометри.

Я вчитель фізики, працюю в школі. Мама померла, татові 85 років. У мене є син, але у зв'язку з війною йому довелося виїхати і шукати роботу в іншій державі. Його тато помер.

До мене в квартиру прилетіла куля. Якби я сиділа сантиметрів на 20 лівіше, то вона потрапила б в мене. Через постійні бойові дії наш будинок в селищі Південне розвалюється. Живеться дуже важко. Снаряди прилітали навіть в нашу школу, в мій кабінет влітав осколок. Бойові дії для нас - це дуже великі психологічні та фінансові проблеми.

До війни у нас все було добре. Була жива мама, мій батько не хворів, а через близькі бойові дії його психологічний стан порушено. Син радів життю, сподівався, що все складеться добре. Коли почалася війна, психологічно нам було дуже складно все пережити.

Пам'ятаю, як ми знаходилися в квартирі і почули моторошний гуркіт – підірвали міст. Було потрапляння в електростанцію, і у нас відключили світло. Люди виходили на вулицю і не розуміли, що сталося. Ми бачили літак, який летів дуже-дуже низько, і нам було страшно. Багато ховалися в підвалі, приносили туди теплі речі, облаштовували лежаки. Мій батько, дитиною пережив Другу світову війну в Смоленській області, розумів, що означає війна, і дуже боявся.

Діти були маленькі, і вони з цікавістю розглядали військову техніку, яка проїжджала повз нас. А нам, дорослим, було дуже страшно. Зараз я можу говорити про це спокійно, тому що все пережила. З нами дуже багато працювали психологи. А раніше я згадувала про це і завжди плакала.

Змінився наш побут. Багато людей досі не можуть зважитися на ремонт будинку, залишається страх, що він може бути зруйнований.

Батько отримував продуктову допомогу від Фонду Ріната Ахметова, два рази йому давали гроші на ліки. Це була суттєва допомога, тому що на лікування щомісяця йде багато грошей. Продуктові набори, які ми отримували, підтримали нас, тому що зарплата була маленька, пенсія теж.

Найбільше нам допомагав Фонд Ріната Ахметова. Була допомога не тільки продуктами, Фонд допоміг дитині зробити операцію. Я дуже пишаюся, що є така організація.

За останні роки було багато випадків, про які хочеться забути. Коли повз мене пролетіла куля, коли я не знала, куди вивезти дитину, щоб з ним все було нормально. Ми пережили страшні моменти.

Мрію, щоб був мир, щоб моя дитина була здорова і щаслива, щоб у нас все було добре.