Я був дома, спав, коли мене розбудили та сповістили про початок війни. І я дуже пожалкував про відсутність особистої зброї. Бо почалися обстріли цивільних об'єктів, знущання над мирним населенням, і дуже хотілося якось протистояти цьому жаху.

Ми нікуди не виїжджали, згуртувалися один біля одного, допомагали всім навколо. Я зараз офіційно безробітний, підробляю масажистом. Події ще тривають, і тривожна валіза, як і повітряні тривоги, про це постійно нагадують.