Під час повномасштабного вторгнення Оксана жила в Гамбурзі, родина була під Харковом. 

"Просила їх виїхати. Я не маю ілюзій, на що здатна зграя сп'янілих чоловіків. Але я не очікувала, що буде Буча, Ізюм. 

Родина їхати на захотіла. Але ми розуміли, що треба бути готовими приймати своїх. 

Давала свою адресу, пишіть, їдьте. Головне, рятуйте дітей. Хтось казав, що я панікьорша. 

Приїхала подруга. З Києва. Сиділи там в сховищі з дитиною. Страшно дивитися, як близька людина трохи їде дахом. Приїхала в сусіднє містечко багатодітна родина. Чоловік поїхав в Україну. І це повага. Різні їдуть. Хтось повертається в Україну. Люди не витримують обстріли. Починаються панічні атаки. Я волонтер. І підтримую тих, хто допомагає Україні", - розповіла Оксана.